Алексей Данилов

Роздуми про сьогодення

Mon, 30 Jul 2007 15:01:12 GMT

Народ України якось вже звик жити надіями, сподіваннями на когось чи на щось. Але цей стан занадто затягнувся. Прихід нового месії не відбувся.

Сподівання на так званих політиків виявились марними. Бо публічною політикою в країні і не пахло, вона в нас ще і не ночувала. Вся ця псевдополітична метушня в електоральний період під назвою «Вибори» жодного відношення до народу, до його інтересів не має. Ці політичні маріонетки та шахраї борються тільки за власні матеріальні інтереси або відпрацьовують чужі гроші. Україна для них самодостатньою цінністю не є, вона для них тимчасове місце дерібану. З таким же успіхом вони могли б зібратись і в іншому місці, де ще є чим поживитись. За останні 15 років люди в цьому пересвідчились. Справжня політика знову повернулась на кухні. Але й це вже великий крок вперед, народ перестав шукати собі нового хазяїна.

Настав час народним масам перейти від пасивного очікування кращої долі до більш активної діяльності. Треба самим, на практиці зайнятись проектуванням майбутнього країни, нашої нації, сформулювати головну мету, розробити стратегію розвитку країни. Самим знайти розумний і справедливий спосіб життя. Бо, не маючи такого загальнонаціонального стратегічного плану дій, ми знову будемо приречені на примітивну боротьбу за виживання. Потрібні цілі, система національних пріоритетів. Будуть цілі – буде проект, буде проект – обов’язково знайдуться люди, що ним зацікавляться, підтримають його. Напрацюються форми реалізації політичної активності народних мас.

Хто має започаткувати таку роботу? Взагалі, це завдання наукової, культурної, політичної еліти нації, її загальновизнаних моральних авторитетів. На превеликий жаль, у високому розумінні змісту цих понять “такових не імєєтся”. Серед науковців, можливо, і багато розумних людей, але високим патріотизмом та національною відповідальністю вони поки що не горять. В основному скаржаться на слабке фінансування. Безумовно, узагальнювати не треба, але голос науки має бути набагато сильнішим. На заробітчан від культури годі й сподіватись, не тим зайняті їхні голови. Людям, що видають себе за політиків, такі поняття, як “високий громадянський обов’язок перед народом”, “жертовність в ім’я Батьківщини”, теж мало зрозумілі. Позитивне уявлення про бізнесменів у звичайних людей відсутнє. З моральних авторитетів у народній душі так і залишається один Тарас. Церква давно перетворилась на церковну організацію, а це дві великі різниці. Тому на них як національну опору сьогодні сподіватись важко... Марно намагатись щось варити на холодній плиті. Потрібно шукати сили в глибині народу, там є, на генетичному рівні, історична й національна свідомість, щира турбота за долю країни. Там ще є висока духовність, там ще можуть щось говорити про історичну, політичну відповідальність. Неохідно черпати сили з багатовікової історії нашого народу, його культурної спадщини, глибинної історичної традиції. На поверхні таких сил нема. В гору піднялась лише пінка з клоунів, шахраїв та дрібних політичних самозванців, що метушаться в пошуках багатого хазяїна і ніяк не визначаться, чи вони “еліта”, чи “бомонд”. Потрібен справді народний проект розвитку країни.

Цією статтею хотілось би розпочати широкий діалог з обговорення національних цілей, інтересів, їхньої пріоритетності, шляхів розвитку нашої країни, її майбутнього. Необхідно визначити напрямки діяльності, щоб вивести Україну з глухого кута і зробити її дійсно великою державою. Об’єктивні умови для таких планів у нас є, потрібно тільки правильно вибрати шлях розвитку і швидко по ньому рухатись. І вже сама робота на цьому шляху сформує справжню національну еліту, проростуть з народних глибин справжні вчені, культурні та громадські діячі, шановані в народі люди.

Програму «Як не треба» ми вже виконали, навіть «перевиконали». Настав час конструктивних ідей і ефективних дій.

Діалог наш відкритий, я пропоную відверту розмову про наше сьогодення для того, щоб знайти вихід із глухого куту, в якому опинилася вся держава.

Размышления о сегодняшнем дне

Mon, 30 Jul 2007 14:57:02 GMT

Народ Украины как-то уже привык жить ожиданиями, надеждами на кого-то или на что-то. Но это состояние слишком затянулось. Приход нового мессии не состоялся.

Надежды на так называемых политиков оказались напрасными. Ибо никакой публичной политикой в стране и не пахло, она у нас еще и не ночевала. Вся эта псевдополитическая суета в электоральный период под названием «выборы» никакого отношения к народу, к его интересам не имеет. Эти политические марионетки и мошенники борются только за собственные материальные интересы или отрабатывают чужие деньги. Украина для них никакой самодостаточной ценностью не является, она для них — временное место дерибана. С таким же успехом они могли бы собраться и в другом месте, где еще есть чем поживиться. За последних 15 лет люди в этом окончательно убедились. Настоящая политика снова вернулась на кухни. Но и это уже большой шаг вперед — народ перестал искать себе нового хозяина.

Настало время самим народным массам перейти от пассивного ожидания лучшей судьбы к более активной деятельности. Надо самим, на практике, заняться проектированием будущего страны, нашей нации, сформулировать главную цель, поставить перед собой задачу, разработать стратегию развития государства. Самим найти более разумный и справедливый образ жизни. Ведь, не имея такого общенационального стратегического плана действий, мы снова будем обречены на примитивную борьбу за выживание. Нужны цели, система национальных приоритетов. Будут цели — будет проект, будет проект — обязательно найдутся люди, которые им заинтересуются, поддержат его. Наработаются формы реализации политической активности народных масс.

Кто должен начать такую работу? Вообще, это задача научной, культурной, политической элиты нации, ее общепризнанных моральных авторитетов. К превеликому сожалению, в высоком понимании этих понятий «таковых не имеется». Среди ученых, возможно, и много умных людей, но высоким патриотизмом и национальной ответственностью они пока не горят. Преимущественно жалуются на слабое финансирование. Безусловно, обобщать не нужно, но голос науки должен стать намного сильнее. На «заробітчан от культуры» нечего и надеяться: не тем заняты их головы. Людям, выдающим себя за политиков, такие понятия, как «высокий гражданский долг перед народом», «жертвенность во имя Родины», тоже мало понятны. Положительное представление о бизнесменах у обычных людей отсутствует. Из моральных авторитетов в народной душе так и остается один Тарас. Церковь давно превратилась в церковную организацию, а это две большие разницы. Поэтому на нее как национальную опору сегодня надеяться трудно. Напрасно пытаться что-то варить на холодной плите. Необходимо искать силы в глубине народа, там есть, на генетическом уровне, историческое и национальное сознание, искреннее беспокойство за судьбу страны, народа. Там еще есть высокая духовность, там еще могут что-то говорить об исторической, политической ответственности. Надо черпать силы из многовековой истории нашего народа, его культурного наследия, глубинной исторической традиции. На поверхности таких сил нет. Вверх поднялась лишь пенка из клоунов, мошенников и мелких политических самозванцев, которые суетятся в поисках богатого хозяина и никак не определятся, «элита» они или «бомонд». Нужен подлинно народный проект развития страны.

Этой статьей хотелось бы начать широкий диалог, посвященный обсуждению национальных целей, интересов, их приоритетности, путей развития нашей страны, ее будущего. Необходимо определить направление деятельности, чтобы вывести Украину из тупика и сделать действительно великой страной. Объективные условия для таких планов у нас есть, нужно только правильно выбрать путь развития и быстро по нему двигаться. А уже сама работа на этом пути сформирует истинную национальную элиту, прорастут из народных глубин настоящие ученые, культурные и общественные деятели, почитаемые в народе люди.

Программу «Как не надо» мы уже выполнили, даже «перевыполнили». Настало время конструктивных идей и эффективных действий.

Диалог наш открыт, я предлагаю откровенный разговор о нашем настоящем, чтобы найти выход из тупика, в котором оказалось все государство.